Болгарська мова: труднощі перекладу
Болгарська мова належить до південної підгрупи слов'янських мов і має характерні риси, що дозволяють безпомилково відрізняти її на листі і в звуковій мові. Для носіїв української мови простота освоєння болгарської укладена в їх родинному зв'язку, а також в єдиній для обох мов системі письмової кодифікації кирилиці. Більш того, при первинному, не надто уважному перегляді документа, можна просто не зрозуміти, що перед Вами саме болгарська мова.
Типовим для болгарської є відсутність таких букв, як Е, Є та І. Фіксація мови, що сприймається на слух, на папері повинна враховувати цей нюанс. Наголос в обох мовах динамічний.
При перекладі з болгарської на українську можна піддатися спокусі інтуїтивного пошуку лексичних відповідностей з написання або фонетичного оформлення. У більшості випадків саме ця помилка заважає коректному розумінню сенсу викладеного. Наприклад, «булка» з болгарської перекладається на українську як «наречена», «гора» — «ліс», «майка» — «мама». Для більш коректної передачі інформації починаючому перекладачеві доводиться стикатися з подібними «невідповідностями» постійно. Частковий збіг сенсу може спостерігатися для окремих слів в одному з їх значень. Тому так важливий контекст. Останнє особливо характерно для документів, виданих в Радянські часи.
Аналогічна картина спостерігається при спробах співвіднесення значення прийменників, оскільки схиляння для іменників, числівників і прикметників в болгарській мові немає. Значення флексій беруть на себе приводи і артиклі в постпозиції.
Перекладачі можуть зазнавати труднощів при роботі з безеквівалентною лексикою. Виручає використання описових зворотів, а в неформальній обстановці спілкування іноді допустимі авторські неологізми.
Часів дієслова в болгарській дев'ять, так як вона зберегла форми перфекта, аориста, плюсквамперфекта і імперфекту. У цьому можна відстежити її схожість зі старослов'янською мовою. У словниках дієслова представлені в формі першої особи теперішнього часу і однини, оскільки інфінітива в болгарській мові немає. Для адекватного перекладу необхідно чітко усвідомлювати значення і розмежовувати вживання кожної тимчасової форми. Це буває важко для недосвідченого перекладача, особливо при усному перекладі.
Відсутність деяких гіперонимів, існуючих в українській мові для узагальнення окремих явищ або предметів, вимагає майстерності від перекладача і змушує вносити корективи в спосіб лінгвістичного мислення.