Нотаріальне засвідчення копії документу та підпису перекладача
Значна частина перекладених документів надається в офіційні органи державної влади різних країн, міжнародні фонди та установи. У таких випадках потрібне підтвердження того, що переклад був виконаний фахівцем, а не самим власником документа.
Тому нотаріуси засвідчують вірність перекладу документа, його копій та підпису перекладача.
Засвідчення потрібно для:
- документів для виїзду за кордон;
- довідок (з роботи, про несудимість, з місця проживання, медичні тощо);
- довіреностей, свідоцтв;
- патентної, юридичної, тендерної документації;
- документів для ЗЕД;
- свідоцтв із РАГСу (про народження, смерть, сімейний стан), дипломів, атестатів та додатків і б. ін.
У тому випадку, якщо нотаріус посвідчує сам переклад або його копію, він повинен повною мірою володіти мовою і термінологією, враховувати особливості мов оригіналу та перекладу. В іншому випадку для цього використовується засвідчення підпису перекладача, відомості про який обов'язково є в нотаріальній базі.
Іноді документи необхідно надати відразу в кілька організацій, тому створюються кілька копій. Їх теж необхідно завіряти. При цьому обов'язковою умовою є надання нотаріусу тексту оригіналу. Без цього завірення не виконується.
Для надання документів в офіційні органи державної влади або за кордон, необхідно бути впевненим, що переклад відповідає не тільки лінгвістичним, а й юридичним вимогам. Таку впевненість надає нотаріальне засвідчення підпису перекладача.
Ця процедура проводиться обов'язково в присутності самого перекладача. Нотаріус завіряє, що даний переклад зроблений саме цією людиною, а також те, що у перекладача є відповідний диплом і кваліфікація. Отже, щоб на документі з'явилася печатка нотаріуса, необхідно:
- особиста присутність фахівця-перекладача;
- наявність у нього документів про освіту та спеціалізації.
Засвідчуватися можуть будь-які переклади, але ця вимога є обов'язковою для офіційно-ділових текстів.